Основні екологічні проблеми сучасності

Людство є частиною біосфери, продуктом її еволюції. Проте взаємовідношення людини і природних співтовариств ніколи не були безхмарними. Мисливська діяльність стародавньої людини прискорила вимирання багатьох крупних тварин. Підпал рослинності в мисливських цілях сприяв запустинюванню територій. Можна сказати, що руйнування екосистем чоловік почав з часів неолітичної революції. Правда, глобальних масштабів ця діяльність досягла тільки в ХVII в., але до початку ХХ в. екосистеми були зруйновані на 20 % суші. При цьому основні руйнування припали на другу половину ХХ в., до кінця якого екосистеми виявилися повністю порушеними на 63,8 % території суші (Данілов-данільян, Лосев, 2000). Без сумніву, руйнування і деформація природних екосистем в результаті господарської діяльності людини – найважливіший і найбільш істотна ознака глобальної екологічної кризи.

Що розуміється в даний час під екологічною кризою ? Якщо звернутися до словника-довідника Н.Ф.Реймерса (1990), то « криза екологічна – це напружений стан взаємин між людством і природою , що характеризується невідповідністю розвитку продуктивних сил і виробничих відносин в людському суспільстві ресурсно-екологічним можливостям біосфери . Криза екологічний характеризується не просто і не стільки посиленою дією людини на природу, але і різким збільшенням впливу зміненої людьми природи на суспільний розвиток». Найбільш відомі криза екологічний перепромисла крупних хребетних тварин (50 – 10 тис. років назад) і сучасна криза екологічний, який має глобальний характер і охопив всі середовища і всю біосферу (Реймерс, 1990). На думку Н.Ф.Реймерса (1990), від кризи екологічного слід відрізняти катастрофу екологічну: криза – оборотний стан, в якому людина виступає стороною, що активно діє, катастрофа – необоротне явище, людина тут вимушено пасивна, страждаюча сторона.

Сучасна екологічна криза, в умовах якої живе людство, має ряд проявів. Виявилось, що у всіх середовищах йде направлена зміна концентрації хімічних речовин, в першу чергу біогенів. У атмосфері швидко наростає концентрація вуглекислого газу: за останні 200 років вона виросла з 280 до 350 (1990 р.) частин на мільйон, причому більше половини приросту доводиться на період після 1950 р. Те ж саме відноситься до зростання концентрації метану в атмосфері, за останні 200 років вона виросла з 0,8 до 1,65 (1990 р.) частин на мільйон. І так же, як у випадку з вуглекислим газом, основний приріст метану спостерігався після 1950 р. Аналогічним чином концентрація оксидів азоту в атмосфері за цей період зросла з 280 до 510 частин на мільярд, причому половина приросту також доводиться на період після 1950 р. Нарешті, в другій половині XX в. у атмосфері з’явилися абсолютно нові гази – хлорфторвуглеці (ХФУ); їх концентрація від нуля досягла 0,3 частин на мільярд.


0 Відгуків на “Основні екологічні проблеми сучасності”


  1. Немає коментарів

Залишити відгук