Озонові дірки новий погляд

На початку 80-х років англійські і японські учені з’ясували, що з кінця 70-х років над Антарктикою безперервно виснажується озоносфера – шар атмосферного озону. Наземні і супутникові вимірювання виявили свого роду озонову “дірку”, в якій озону в стовпі повітря була на 30-50% менше норми. Ця “дірка” в Антарктиці спостерігається навесні (вересень-листопад), в інші сезони зміст озону ближче до норми. Найпомітніше це зменшення на висотах 15-25 км., в шарі з максимальним змістом озону. Пізніше з’ясувалося, що озону в атмосфері стає все менше і менше також в середніх і високих широтах Північної півкулі взимку – навесні (січень – березень), особливо над Європою, США, Тихим океаном, Європейською частиною Росії, Східним Сибіром і Японією.

Детальні вимірювання показали, що при загальному виснаженні озоносфери зміст озону зростав, зокрема, над Лабрадором (північний схід Канади) в січні. Часом (наприклад, в 1988 р.) воно збільшувалося і над Антарктикою. Проте в цілому вміст озону в атмосфері за останні два десятиліття значно зменшився.

Життя на Землі немислиме без озонового шару, що оберігає все живе від шкідливого ультрафіолетового випромінювання Сонця. Зникнення озоносфери привело б до непередбачуваних наслідків – спалаху раку шкіри, знищення планктону в океані, мутаціям рослинного і тваринного світу. Тому так важливо зрозуміти причини виникнення озонової “дірки” над Антарктикою і зменшення змісту озону в Північній півкулі.

Озон утворюється у верхній стратосфері (40-50 км.) при фотохімічних реакціях за участю кисню, азоту, водню і хлора. У нижній стратосфері (10-25 км.), де озону більше всього, головну роль в сезонних і триваліших змінах його концентрації грають процеси перенесення повітряних мас. Зміст озону тут визначають хімічний склад атмосфери і довготривалі (з періодом більше 10 років) варіації процесів перенесення.

Руйнується ж він, взаємодіючи з речовинами, що викидаються в атмосферу, містять хлор (фреонами і галонамі), які використовують в різних галузях промисловості. Численні вимірювання і розрахунки свідчать про те, що ці реакції протікають, в основному, на поверхні полярних стратосферних хмар, які утворюються тут при дуже низьких (менш -80°С) температурах. Після закінчення полярної ночі, у вересні, зі сходом сонця утворюються атоми хлора, що руйнують молекули озону. Спостереження показали, що подібний хімічний механізм діє і в Арктиці (у січні – березні). Температура нижньої стратосфери в Арктиці вища, ніж в


0 Відгуків на “Озонові дірки новий погляд”


  1. Немає коментарів

Залишити відгук